Старенький Хуст!
«Старенький Хуст!
Я твою сивину вплету в свою зеленокрилу мрію...»
У самому серці Закарпаття, під високою Замковою горою, над річкою Тисою, стоїть старовинне місто Хуст. Воно згадується в легендах, про нього складені пісні. Чим зачаровує це маленьке українське містечко?
Я не можу без посмішки говорити про Хуст, адже в ньому завжди хочеш бути дитиною. Особливо навесні, коли затишні міські вулички потопають в зелені, а у парках захлинаються від співу птахи. Це місто ніколи не відпустить тебе, якщо ти хоч раз там побував. Це місто-казка, місто-чари, це любов і теплі обійми. Усі ми різні, але й усі однакові у цій своїй глибочезній і палкій любові до нашого міста.
Хуст – це затишний дім. Місто, де у повітрі вирує любов. Ти ніколи не відчуєш себе самотнім, лише через те, що люди тут привітні та доброзичливі. Не може не любити Хуст той, хто хоч раз побував тут. Гостям відриється його краса у брукованих вуличках ,провулках, у відреставрованих старих будинках, у буйній зелені парків, у неминущій цінності історичних пам’яток.
Хуст неповторний. Пройдімося вузенькими вуличками, погляньмо на нього із Замкової гори. Тут відчутне дихання різних епох, тут б’ються мільйони сердець.. Вдивися в обличчя Хуста. Воно мудре та лагідне, мов лице матері, ніжне та трепетне, як обличчя нареченої. Якщо у вас поганий настрій або забагато думок в голові – прогуляйтесь центром міста , який зачарує вас своєю красою і неповторністю. Воно насичене особливим колоритом, сповнене життям і любов’ю. Кожен тротуар, кожна доріжка – це історія. Історія міста, історія людей. Тут вперше зустрічались , закохувались, мріяли , тут віддавались щастю беззастережно…
Я хустянка, народилася у цьому сивому й по-юнацьки стрункому місті. У його парках і скверах зустрічаються століття і закохані. І всім добрим людям Хуст простягає назустріч теплі і добрі мозолисті долоні своїх площ та проспектів. І коли сутінки опускаються на місто, коли завмирає денна метушня, коли в повітрі вирує гіркуватий запах чорної кави, людська душа розкривається назустріч любові. Мимоволі поринаєш в атмосферу загадкового Хуста, мандруєш його вулицями, сумуєш і кохаєш разом із його мешканцями, вдихаєш запаморочливий аромат весняного цвіту, а древнє місто дарує свої неймовірні історії тим, хто прагне, щоб і їхнє буденне життя стало щедрішим на добро, красу, романтику та любов.
Як висловити мою любов до нього, до людей, які живуть поруч? Можна , звичайно, писати про вишневі садочки, розкішні Карпати, сині води Тиси, але нічого нового я не напишу, бо любов до рідної землі настільки інтимне почуття, що жодні слова не в силі передати їх. Нехай це краще роблять поети.
Сьогодні це місто заграло новими барвами. Після затяжної кількарічної перерви тут реконструювали все: від доріжок та лавиць до річки Хустець, що омиває парк. Місто будується, змінюється на очах. Щодня можна побачити що-небудь новеньке. Сьогодні Хуст уже зовсім не схожий на місто мого дитинства – він росте разом із його жителями, але однаково залишається таким же рідним.
Сонце заливає чисті широкі вулиці, відбивається в різнобарвних вітринах, блискає у вікнах струнких багатоповерхівок. Тут переплітається сучасність і старовина. Яскравим прикладом цього є Чеське містечко. Тут, між стареньких, але все ще величних триповерхових будиночків, ніби відкривається міжчасовий коридор, і дихає в очі минуле…
Не слід забувати про прекрасну Долину нарцисів. Тисячі туристів приїжджають до нашого міста, аби встигнути побачити, як цвіте нарцис вузьколистий. Долина нарцисів становить значну естетичну цінність.
У період цвітіння вона вкривається майже суцільним білим килимом квітучих нарцисів, помилуватись якими приїжджають звідусіль. Вкриваючи землю ніби білим пухом, поле нагадує зимову казку. І оживає краса в очах людини, людини, чия нога ступає сюди. Саме тут можна побути наодинці з природою.
«Бракує слів - даруйте квіти!» - кажуть французи, бо на мові квітів кожна рослинка має своє значення. Найперше , що вражає в Долині нарцисів – це аромат. Ще не дійшовши до самого поля, відчуєш п’янкий запах квітки. Чомусь всі вважають її безмежною, безкінечною і часто розчаровуються. Насправді долина не є такою, проте не залишає байдужим жодного туриста.
Ми звикли, розповідаючи про своє місто, писати про звичні речі, місця, пам’ятки. Безперечно, всі знають про Хустський замок, Долину нарцисів, музеї, храми. Можливо, настав час написати про щось більш захоплююче, душевне, фантастичне й унікальне…
Тюльпанне дерево… Так, вам не почулося, саме тюльпанне дерево росте в нашому містечку. 130-ти літню екзотичну рослину - високе дерево сімейств магнолієвих - можна зустріти й у нас. Хоча вона поширена в умовах субтропіків, екскурсоводи розповідають, що цих дерев на Закарпатті не більше десяти та й по Україні зустрічаються не часто.. Але все ж зустрічаються!
А взагалі, Хуст – прекрасне місто. Знаю, банально, але це правда. Я багато де побувала: пам’ятаю Київ, Севастополь, Харків, набагато більші міста – вдвічі й втричі, але кожен раз я повертаюсь сюди. Кажуть, поняття «рідний край» закладається із самого народження . Можливо, саме тому , довго перебуваючи за межами Батьківщини , починаєш сумувати, адже серце не хоче нічого приймати за рідне.
Рідна земля, дорога серцю батьківська домівка. Які близькі нам ці слова! Саме з ними ми пов’язуємо поняття «мала батьківщина». Мабуть, кожна людина любить землю, де вона народилася, де проходить її безтурботне дитинство, юність, навчання, де проживають її батьки і друзі. Мальовнича природа міста Хуста приваблює не лише гостей з інших куточків України, але й самих жителів міста.
Моє рідне, тепле, домашнє місто! До тебе щоразу хочеться повертатися за спогадами та дитячими мріями. Куточок мого світу, де ще залишилася простота та ті, які завжди чекають з обіймами. Що тут ще скажеш?!
Яке ж це щастя – пов’язати таке маленьке містечко зі своєю долею, увібравши його тепло до кінчиків пальців. І якщо вже закохався у нього та відчув його смак, то де б ти не був - триматимеш його в серці.
Рущак Богдана, 11-Б
