Старенький Хуст!
Старенький Хуст! Я твою сивину вплету в свою зеленокрилу мрію…
Мабуть, кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася і живе – найкращий куточок на землі. Та це і зрозуміло, бо це місце – єдине, неповторне: воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило красою, подарувало друзів. Ти – його частинка і надія, його любий син або донька.
Таким для мене є мій Хуст – цей чарівний і затишний куточок на Закарпатті. У ньому дивовижно переплітаються сива і славна давнина, запал молодості, модернізовані новобудови й шедеври архітектури минулих століть.
Згідно з археологічними знахідками, поселення на території сучасного Хуста існували вже в IX-X століттях. Унікальний пам`ятник раннього середньовіччя – замок, навколо якого поступово розросталось місто, був зведений пізніше; його будівництво було розпочато в часи угорського короля Ладислава, а закінчено наприкінці XII ст.
Сходження на Замкову гору, до руїн колись величного замку, однаково цікаве в будь-яку пору року. З гори відкривається чудовий краєвид на долину, на якій лежить ніби іграшкове місто, видно річку, гори. Через в’їздну браму замку ви потрапите до руїн порохової вежі, бастіонів та оборонних стін.
Над містом височить біла вежа-дзвіниця костьолу Святої Єлизавети, побудованого наприкінці XIII – початку XIV ст. На одній з внутрішніх стін костьолу збереглась стародавня фреска із зображенням трьох угорських королів – Ладислава (який заклав замок), Стефана та його сина Імре, які згодом були звеличені у ранг святих.
Кожну годину у місті лунають дзвони. Це чути дзвін римо-католицького костьолу, який, за народними переказами,було перенесено з Часової башти Хустського замку в 1799 р. через декілька десятиліть після зруйнування замкублискавкою і його подальшого занепаду.
Серед інших споруд особливо визначаються вишуканим архітектурним стилем греко-католицький костьол та золотокупольний Кирило-Мефодіївський собор. Цікаво, що в місті налічується декілька протестантських церков, окрім того є стара й нова синагоги, і всі ці церкви мирно співіснують протягом вже не одного століття.
Окрім архітектури й великого розмаїття культових споруд, Хуст цікавий ще й своєю місцевістю. Вийшовши з міста, через декілька хвилин ви зможете потрапити на узбережжя Тиси або Ріки, які, петляючи між мальовничих гір, несуть теплу, прозору воду. Ви отримає незабутню насолоду і від купання, і від чарівних краєвидів, які відкриються вашому погляду. До речі, існують докази того, що в долині, в якій розташований сучасний Хуст, декілька сотень мільйонів років тому існувало море.
Завітавши в Хуст, неодмінно відвідайте унікальну долину нарцисів, яка знаходиться за с. Кіреші, околицею Хуста. Це єдине місце в Україні і найбільший осередок Середньовічної Європи, де природно ростуть ці дивовижні квіти з часів льодовикового періоду.
Нарциси квітнуть в травні, тому, щоб помилуватись білосніжними квітами, подорож до них необхідно здійснити саме в цей час. Долина в період цвітіння являє собою незабутнє видовище, тож це диво природи варто побачити кожному. Нарцис є символом Хуста і навіть зображений на гербі міста.
Я люблю його щирою і ніжною любов’ю. Найбільше він подобається мені у весняному цвітінні сакур і каштанів, сповнений ароматом квітучого бузку і свіжого зеленого вбрання. Яскраве сонце заливає бруківку і молоду траву, віддзеркалюється у помитих відчинених шибках.
А який він загадково-дивний взимку! Цієї пори року він найбільш красивий увечері, коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовуються і затихають будинки.
Золотом вкриває мій Хуст осінь. Мені здається, вона у нас особлива, може, це тому, що в місті багато дерев, і коли вони скидають своє листя нам під ноги, вся земля стає золотою.
Літо заквітчує вулиці Хуста різнобарв’ям. Ми маємо можливість прогулятися вулицями міста, відпочити у місцевому парку біля фонтана, який манить прохолодою у літню спеку.
Я йду вулицями Хуста, зливаюся з перехожими і відчуваю себе господарем рідного міста. Бо пройде зовсім небагато часу - і його буття буде залежати від мене і таких, як я. Це саме нам дбати про рідне місто вже через декілька років , і від нас буде залежати його майбутнє.
Я переконаний: якщо і надалі в наших серцях буде палати вогонь любові до рідного Хуста, то повік не згасне його слава!
Гунгур Олександр, 10 клас
